Цифровізація та діджитал-проєкти у вивченні українського шістдесятництва

Стаття має на меті дослідити можливості цифрових технологій у вивченні історії українського шістдесятництва, визначити потенціал діджитал-проєктів для збереження, аналізу та популяризації джерельної бази, а також окреслити методологічні та етичні виклики, що супроводжують цифровізацію культурної спадщини.

У роботі застосовано порівняльний, структурно-функціональний і проблемно-аналітичний методи, а також елементи цифрової гуманітаристики. Проаналізовано три рівні цифрової інтеграції – оцифрування, цифровізацію та діджиталізацію – та оцінено можливості сучасних цифрових платформ і сервісів (Voyant Tools, Bookworm, QGIS, StoryMapJS, HistoryPin). Окрему увагу приділено досвіду українських і міжнародних цифрових проєктів, що можуть бути адаптовані до тематики шістдесятництва.

Встановлено, що цифрові інструменти не лише розширюють можливості роботи з джерелами про шістдесятників, а й дозволяють створювати нові формати візуалізації історичних процесів: інтерактивні карти культурних подій, корпусні моделі аналізу текстів, мультимедійні архіви та наративні карти. Виявлено ключові проблеми цифровізації джерельної бази: фрагментарність оцифрованих матеріалів, технічні обмеження, неповнота корпусів, ризики втрати контексту та етичні бар’єри, пов’язані з персональними даними та репресивними документами.

Цифровізація та діджитал-проєкти відкривають нові перспективи для реконструкції та інтерпретації історії українського шістдесятництва. Однак ефективність їх застосування залежить від системного врахування технічних, правових та методологічних викликів. Створення інтерактивного цифрового архіву шістдесятників може стати важливим кроком для збереження культурної пам’яті та інтеграції українського контенту у світовий цифровий гуманітарний простір.